Aнглійською Українською
Нові надходження Зв'язок

 


Сайт створено за підтримки
 
2004 Том I №№ 1-2


Тривимірна будова хроматину: петлиста стрічка ДНК розміщена між двома шарами нуклеосом, що утворюють хромосому

Б. О. Курчій

Інститут фізіології рослин і генетики
вул. Васильківська, 31/17, Київ, 03022, Україна

Резюме: У статті описано тришарову структуру індивідуальних хромосом та упаковку ДНК у формі петлистої стрічки. Показано, що гістони нуклеосом згруповано в три шари: L1 (H3-H4), L2 (H2A-H2B), L3 (H1 or H5), кожен з яких має різні функції. Шар L1 з'єднаний зі стрічкою ДНК за допомогою водневих зв'язків між амінокислотами нуклеосом і фосфорною кислотою ДНК. Шар L2 служить для з'єднування всіх нуклеосом в один шар хромосоми, а шар L3 є захисною оболонкою для L1 і L2. Хромосома еукаріот складається з двох шарів нуклеосом, і ДНК розміщена між ними у вигляді петлистої стрічки. Три нуклеосоми згруповано на повздовжній осі хромосоми в ряди (триплет нуклеосом), і таким чином утворюється базова (елементарна) структура хромосоми. Виявлено, що батьківські хромосоми не руйнуються під час реплікації і транскрипції.

Ключові слова: нуклеосома, хроматин, петлиста модель упаковки ДНК, гістони, нуклеосомальний триплет, зигзагоподібна стрічка ДНК.

Full-text in PDF Contact authors


3,5-Діарилідендициклопентано[b,e]піридини – новий клас флуоресцентних барвників. 2. Синтез і визначення конформації у розчинах. Триазакраун- та гексаамінометилзаміщені похідні

В. Ф. Валюк, О. В. Григорович1, А. О. Дорошенко1,
В. Г. Пивоваренко

Київський національний університет
імені Тараса Шевченка
вул. Володимирська, 64, Київ, 01033, Україна
1Інститут хімії при Харківському національному університеті ім. В. Н. Каразіна
пл. Свободи, 4, Харків, 61077, Україна

Резюме: З метою вивчення флуоресцентних властивостей та подальшої розробки йон- і рН-чутливих сенсорів синтезовано ряд біс-3,5-(арилметиліден)-8-арилдициклопентано[b,e]піридинів. На основі квантово-хімічних розрахунків геометрії, аналізу спектрів 1Н-ЯМР та флуоресценції для синтезованих сполук встановлено Е,Е-конфігурацію, а також конформацію їхніх молекул у розчинах. Показано, що планарну конформацію в розчинах мають лише ті похідні, де арил є п'ятичленним циклом. Знайдено і пояснено залежність положення смуги емісії та величини квантового виходу флуоресценції від хімічної будови, конформації молекул у розчині, а також від природи розчинника. З метою подальшого флуориметричного дослідження іон- та рН-сенсорних властивостей синтезовано три(аза-15-краун-5)похідну і серію три- та гексаамінометилпохідних біс-3,5-(арилметиліден)-8-арилдициклопентано[b,e]піридинів.

Kлючові слова: дициклопентано[b,e]піридини, рН-сенсори, флуоресцентна спектроскопія, 1Н-ЯМР спектроскопія, конформаційний аналіз.

Full-text in PDF Contact authors


Синтез заміщених
бензо[c]фуро[3,2-g]хромен-5-онів


Я. Л. Гаразд, О. С. Огороднійчук
1, М. М. Гаразд1,
В. П. Хиля

Київський національний університет
імені Тараса Шевченка
вул. Володимирська, 64, Київ, 01033, Україна
1Інститут біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України
вул. Мурманська, 1, Київ, 02094, Україна

Резюме: На основі 3-гідрокси-8-метоксибензо[c]хромен-6-ону синтезовано заміщені бензо[c]фуро[3,2-g]хромен-5-они – модифіковані аналоги псоралену, які містять анельоване за положеннями 5,6 системи фуро[3,2-g]хромен-7-ону бензольне кільце.

Ключові слова: кумарини, фурокумарини, псорален, дибензо[b,d]піран-6-он, гетероциклізація.

Full-text in PDF Contact authors

Інгібітори протеїнкінази СК2

А. О. Приходько, Г. Г. Дубініна, С. М. Головач,
С. М. Ярмолюк

Інститут молекулярної біології і генетики НАН України
вул. Академіка Заболотного, 150, Київ, 03143, Україна

Резюме: Протеїнкіназа СК2 – широко розповсюджена багатосубстратна кіназа, що має гальмівний вплив на певні клітинні механізми контролю апоптозу. СК2 розглядається як суттєвий фактор процесів пухлиноутворення і є перспективною мішенню для створення протиракових ліків. В огляді узагальнено результати пошуку інгібіторів цієї кінази серед хімічних сполук – антагоністів серин-треонінових кіназ: флавоноїдів, бензимідазольних та бензотриазольних галоген-похідних, ароматичних сульфамідів, похідних флуорену, ксантенону та ін. Проведено порівняльний аналіз їхньої ефективності, специфічності та можливих механізмів зв'язування з активним сайтом.

Ключові слова: протеїнкіназа, СК2, інгібітор, протиракові ліки.

Full-text in PDF Contact authors

Пошук інгібіторів казеїнкінази 2 серед похідних 4-амінохіназоліну

В. М. Сапелкін, А. Г. Голуб, О. Я. Яковенко,
В. Г. Бджола, С. М. Ярмолюк

Інститут молекулярної біології і генетики НАН України
вул. Академіка Заболотного, 150, Київ, 03143, Україна

Резюме: За допомогою методу віртуального скринінгу з комбінаторної бібліотеки похідних 4-амінохіназоліну було відібрано 75 сполук для дослідження взаємодії з казеїнкіназою 2 (CK2) in vitro. Установлено, що 9 сполук інгібують активність CK2 більш як на 70 % при концентрації 33 μМ. IC50 цих сполук лежить у межах від 7,7 до 20 μМ. Найактивнішим інгібітором виявилася сполука 1.57 (2-(3-метилфеніл)-4-(4-карбоксифеніламіно)хіназолін), яка мала IC50 7,7 μМ.

Ключові слова: інгібітори CK2, 4-амінохіназоліни, віртуальний скринінг.

Full-text in PDF Contact authors


П
ошук потенційних інгібіторів альдозоредуктази серед похідних 5-ариліден-4-оксотіазолідин-3-алканкарбонових кислот

Р. Б. Лесик, Б. С. Зіменковський, Н. Я. Троцько1

Львівський державний медичний університет
ім. Данила Галицького
вул. Пекарська, 69, Львів, 79010, Україна
1Department of Organic Chemistry, Faculty of Pharmacy, School of Medicine Staszica 6, 20-081 Lublin, Poland

Резюме: Альдозоредуктаза є ферментом, який каталізує відновлення D-глюкози до спирту сорбітолу і пов'язаний з рядом ускладнень при діабеті (ретинопатією, катарактою, невропатією та нефропатією). Гальмування альдозоредуктази – нова стратегія в сучасній фармакології для попередження або зменшення до мінімуму хронічних діабетичних ускладнень. На основі літературних даних у роботі зроблено огляд сучасних лікарських засобів – інгібіторів альдозоредуктази, схарактеризовано механізм їхньої дії, фармакологічну активність, фармакофорні вимоги щодо їх структури. Обговорено перспективу застосування 5-заміщених 4-оксотіазолідин-3-алканкарбонових кислот як потенційних інгібіторів альдозоредуктази. Запропоновано прості у виконанні й ефективні методи синтезу 5-(2-метил-3-феніл-2-пропеніліден)-2,4-діоксотіазолідин-3-алканкарбонових кислот. При взаємодії калійної солі 2,4-тіазолідиндіону з етилхлорацетатом одержано відповідний етиловий естер, який не виділявся, а в умовах кислотного гідролізу перетворювався у 2,4-тіазолідиндіон-3-оцтову кислоту (1). Конденсація Кновенагеля 1 з α-метилцинамовим альдегідом призводить до утворення 5-(2-метил-3-феніл-2-пропеніліден)-2,4-тіазолідиндіон-3-оцтової кислоти (2), яку одержано альтернативно шляхом взаємодії N-калійної солі 5-(2-метил-3-феніл-2-пропеніліден)-2,4-тіазолідиндіону й монохлорацетату натрію в ДМФА. 4-[5-(2-Метил-3-феніл-2-пропеніліден)-2,4-діоксотіазолідиніл-3]бутанова кислота (3) одержана алкілуванням γ-бутиролактоном калійної солі 5-(2-метил-3-феніл-2-пропеніліден)-2,4-тіазолідиндіону. На основі гетероциклічних кислот 2,3 синтезовано відповідні хлорангідриди 4,5, які використано для одержання ряду амідів 6–13. За допомогою комп'ютерної програми PASS C&T спрогнозовано біологічну активність синтезованих сполук.

Ключові слова: інгібітори альдозоредуктази, 2-тіоксотіазолідони-4, 5-(2-метил-3-феніл-2-пропеніліден)-2,4-діоксотіазолідин-3-алканкарбонові кислоти, синтез.

Full-text in PDF Contact authors



Онієві солі як конденсуючі реагенти для одержання полімерних носіїв для олігонуклеотидного синтезу на основі силікагелю

Л. В. Дубей, І. Я. Дубей

Інститут молекулярної біології і генетики НАН України
вул. Академіка Заболотного, 150, Київ, 03143, Україна

Резюме: Два типи полімерних носіїв на основі силікагелю для олігонуклеотидного синтезу було отримано з використанням онієвих солей, гексафторфосфатів – 2-(1Н-бензотріазол-1-іл)-1,1,3,3-тетраметилуронію (НВТU) та бензотріазол-1-ілокситріс(диметиламіно)фосфонію (ВОР) – у присутності 1-гідроксибензотріазолу (НОВТ) як реагентів-активаторів у реакціях карбоксильних функцій з аміно- та гідроксигрупами. Система НВТU-НОВТ виявилася більш ефективним конденсуючим реагентом для елонгації поліамідного лінкерного ланцюга та приєднання нуклеозидів до карбоксильованого полімерного носія.

Ключові слова: олігонуклеотиди, полімерні носії, конденсуючі реагенти, фосфонієві солі, уронієві солі.

Full-text in PDF Contact authors


Отримання вторинних метаболітів із трансформованих клітин Glycyrrhiza glabra i Potentilla alba - продуцентів сполук радіопротекторної природи

П. Г. Коваленко, В. П. Антонюк1, С. С. Малюта

Інститут молекулярної біології і генетики НАН України
вул. Академіка Заболотного, 150, Київ, 03143, Україна
1Біоспиртпрод, Kиїв, Україна

Резюме: Використовуючи сучасні біотехнолочні методи, було проведено скринінг вторинних метаболітів радіопротекторної природи, що дуже актуально після Чорнобильської катастрофи. З цією метою досліджували накопичення вторинних метаболітів у генетично трансформованих суспензійних клітинах кореня солодцю Glycyrrhiza glabra L. Дібрано оптимальні умови електропорації ізольованих протопластів солодцю за допомогою плазміди, яка містить коренеспецифічний промотор (pDNt23). Отримані клітинні агрегати було додатково інфіковано агробактеріальним штамом (Agrobacterium rhizogenes 15834). Таким чином вдалося отримати культуру «hairy roots» солодцю зі збільшеним виходом вторинних метаболітів флавоноїдної природи. У культурі клітин перстачу білого Potentilla alba L. також вдалося отримати штами трансгенних клітин зі збільшеним виходом терпенів. Ізольовані метаболіти було протестовано на щурах як потенційні біологічно активні радіозахисні сполуки.

К
лючові слова:
Glycyrrhiza glabra, Potentilla alba, екзогенна ДНК, електропорація, Ri-плазміди, культура кореневих волосків.

Full-text in PDF Contact authors



Чому ссавці помирають молодими? Залежний від віку гіпотетичний механізм феноптозу (самознищення) ссавців

О. Г. Бойко

Міжгалузевий науково-технічний центр «Агробіотех»
Харківське шосе, 50, м. Київ, 02160, Україна

Р
езюме:
Автор заперечує концепцію феноптозу
В.П. Скулачова і, зокрема, його висновок про те, що старіння – це специфічна біологічна функція, яка забезпечує прогресивну еволюцію видів зі статевим розмноженням. На думку автора, запропонований Скулачовим ланцюг подій «мітоптоз – апоптоз – органоптоз – феноптоз» є умоглядною абстракцією, що ґрунтується на помилкових передумовах. Принаймні, це можна з упевненістю довести, аналізуючи процес старіння ссавців. Натомість висунуто гіпотезу про те, що перші багатоклітинні організми, які виникли на землі, успадкували від одноклітинних еукаріот механізми клітинного старіння й програмованої клітинної смерті (апоптоз), які практично не обмежують тривалості життя індивідуумів. Старіння й смерть від старіння – це набагато пізніші еволюційні надбання. Вони не є обов'язковим атрибутом для існування та прогресивної еволюції живих істот і характерні тільки для окремих таксонів. Тому більшість із нині наявних видів багатоклітинних організмів потенційно безсмертні. Старіння ссавців пов'язується з наявністю у цих істот залежного від віку механізму самознищення. Дуже вірогідно, що виникнення цього механізму пов'язане з ланцюгом еволюційних подій, що ведуть до виникнення феномена «постмітотичного» мозку ссавців. Окрім того, висунута гіпотеза прояснює деякі малозрозумілі явища біології старіння і, зокрема, відповідає на питання про те, чому максимальна тривалість життя птахів набагато більша порівняно із тривалістю життя ссавців подібних розмірів, незважаючи на те, що рівень метаболізму в птахів найвищий серед усіх живих істот.

Ключові слова: старіння, гіпотеза, ссавці, птахи, екзогенна органо-специфічна РНК.


Full-text in PDF Contact authors
Головна сторінка